«Приховані емоції вбивають…»
І це не метафора. Це діагноз. Ви коли-небудь відчували цей «клубок» у горлі? Не від застуди, ні. Від слів, які ви проковтнули. Від сліз, які вчасно не витерли, а просто заштовхали десь глибоко всередину, «на потім». Бо зараз не час, бо люди дивляться, бо треба бути сильним.
Ми звикли носити бронежилети зі спокою. Особливо ми, тут, у нашому місті, де звикли «тримати фасон». На людях — все добре, родина, робота, «як у людей». А всередині — випалена земля. Але куди нам дівати те, що кипить під цим спокоєм?