«Не треба бути слідчим, треба бути безпечною гаванню». Поради психологині про складні розмови.

Говорити з підлітками про насильство – це як ходити по тонкому льоду. Одне необережне слово, і дитина закривається: «У мене все норм, відчепися».

Але мовчання не захищає.

Ми розпитали Зоряну Спринську, психологиню проєкту «#БезФільтрів», кандидатку психологічних наук, про те, як дорослим побудувати діалог про безпеку і не втратити довіру.

Ось 3 головні думки, які варто запам’ятати:

Насильство починається не з удару, а з порушення кордонів.

«Ми часто вчимо дітей, що не можна битися. Але забуваємо пояснити, що не можна перевіряти чужий телефон, забороняти хобі чи висміювати мрії. Наша гра показує: психологічний тиск – це вже насильство, і толерувати його не можна».

Ефект третьої особи.

«Запитати підлітка “Чи тебе хтось ображає?” – це викликати опір. А от обговорити гру – це безпечно. Коли дитина каже: “Я думаю, цей персонаж вчинив неправильно”, вона насправді транслює власні цінності та досвід. Гра – це міст між світом дорослих і дітей».

Принцип “Безпечного дорослого”.

«Найгірше для постраждалої особи – страх осуду. Важливо транслювати меседж: “Що б не трапилося, я на твоєму боці”. Проєкт вчить підлітків шукати допомоги, а дорослих – правильно на неї реагувати: без “я ж казала” і звинувачень».

Наша мета – дати інструмент, який полегшить ці розмови. Грайте разом, обговорюйте вибір героїв, і ви дізнаєтеся про свою дитину чи учнів набагато більше, ніж за годину лекцій.

Проєкт впроваджується в межах співпраці UNFPA та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки уряду Канади. Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій публікації, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або уряду Канади.

#UNFPA#Canada#АсоціаціяАмбасадорокУкраїни#БезФільтрів#Психологія#ПорадиБатькам#Освіта#ЕкспертнаДумка#Дрогобич